Інший погляд. Без жодного цвяха. Чим живе і дивує найстаріша у Вінниці церква

Найстаріша церква у місті і його найдревніша парафія. Її називають Старо-Вінницький Свято-Миколаївський храм або церква святого Миколая, або Микільська церква. Прикраса гранітного плато лівобережжя Південного Бугу.  Її куполи можна побачити з різних куточків міста – вони визирають з-під вершечків дерев і виблискують на сонці. 

За легендою, його попередник – також Миколаївський храм – з’явився тут у XIII столітті завдяки явленню святого Миколая ченцю. Двоє монахів тікали від навали монголо-татар і заночували на цьому місці. Одному з них і наснився святий, який наказав збудувати на цьому місці невелику каплицю. Відтоді це місце й стало духовною опорою для місцевих жителів.

козацький полководець часів Хмельниччини Іван Богун
фото: вікіпедія

Екскурсоводи розповідають історії про те, що тут нібито вінчався козацький полководець часів Хмельниччини Іван Богун. Хоча історики одразу ж приземляють мрійників, кажуть, дати не збігаються. 
«Церква збудована у XVIII столітті, Іван Богун жив в середині XVII століття, тому в цих стінах такого не могло  відбутися. Ймовірно, вінчання Богуна було в Миколаївській церкві – предтечі цього храму. Тобто на території цієї парафії», - пояснив керівник історичного відділу Вінницької єпархії протоієрей Назарій Давидовський.

 протоієрей Назарій Давидовський

Настоятель храму протоієрей Роман Макар розповідає: іконостас церкви не завжди був такий. З дореволюційних документів він дізнався про пожежу, під час якої дивним чином згоріли майже всі ікони з позолотою і в срібних окладах, а от сам дерев’яний храм вогню не піддався. Уціліла лише одна ікона – святого Миколая – з недорогою ризою (оздобленням). Зараз вона – основна святиня храму.  

Ікона святого Миколая у Миколаївському храмі у Вінниці

Ікони з позолотою і у срібних окладах «згоріли», а дерев’яний храм не згорів. Уціліла лише одна ікона – святого Миколая – з недорогою ризою.

Настоятель храму каже: особисто знає людей, які молилися перед цією іконою Святителя і зцілювалися. 
«Була сім’я, в якої дуже довго не було дітей. Вони молились, їздили по монастирях і храмах. В одному з монастирів їм сказали: у вас є своя святиня у Вінниці. Моліться там і все Господь управить. Вони дослухались поріди. І зараз, Слава Богу, навіть не одна дитина в цій сім’ї  є», - розповів протоієрей Роман Макар.
Цікаво, що дізнатись дещо з історії храму можна і без екскурсовода - просто навідавшись до церкви. Адже при вході вас зустрічає маленьке диво – храм у мініатюрі, який звертається до вас від свого імені. Голос торкається глибин душі: починаєш співпереживати нелегкій долі, що спіткала дерев’яного старця. Розповідає храм, про те що йому довелося пережити й побачити за своє багатолітнє життя, а також робить невеличкий екскурс в історію місцевості навколо себе. Спочатку аудіогід мав текстову версію, його роздавали всім парафіянам і туристам.

З’явилося таке диво в мініатюрі з ініціативи прихожанина церкви. Парафіянин сам звернувся до настоятеля храму протоієрея Романа Макара з пропозицією створити мініатюру будівлі, подвір’я і дзвіниці. Згодом у макета з’явився і звуковий супровід. Настоятель храму пояснює: завдяки такому зверненню правильно розставляються акценти для туристів, адже не кожен екскурсовод вбачає в цьому місці духовну цінність.
В храмі побував Адольф Гітлер, - поділився з нами керівник історичного відділу Вінницької єпархії Назарій Давидовський. 
Подробиці відвідування Церкви диктатором Н. Давидовський дізнався від сина Отця Іоанна, у якого, як запевнив протоієрей, була феноменальна пам’ять. На момент події сину священнослужителя було 15, і він усе бачив з вікна будинку, розташованого поруч. За його розповіддю фюрер вирішив відвідати храм із цікавості до дерев’яної архітектури. Опинившись всередині, кинув погляд на вівтар і запитав у Отця Іоанна що там. Гітлеру пояснили, що це місце лише для священнослужителів, але для нього зробили виключення і пустили всередину. Зустріч тривала близько 40 хвилин, невдовзі після цього облогу з міста зняли. Але документальних підтверджень відвідин Гітлера ІІ немає.

протоієрей Іоанн Кишковський
фото: особистий архів Георгія Кишковського

Будівля має історичну цінність, адже внесена до списку історичних пам’яток національного значення. За радянських часів у Миколаївській Церкві зробили сховище, пізніше – Музей атеїзму, в 1970 році провели останню реставрацію. Наразі, в 2020 році, коштів на ремонт релігійна громада не має, сподівається на допомогу від держави.

ТУРИСТИ І ЦЕРКВА

Туристів церква радо приймає. Проте останніми роками  їх поменшало. Після Революції Гідності і початку збройного конфлікту на Сході України, українці стали менше коштів витрачати на подорожі, в тому числі на відвідування Свято-Миколаївського храму у Вінниці, - каже настоятель. Відновлюватись потік туристів став лише в 2018, і цей процес відновлення, хоч і повільно, але досі триває.
У 2020-у сповільнилось церковне життя і через пандемію COVID-19. А в храмі були введені певні обмеження. Самі ж богослужіння проводились онлайн. Не зважаючи на «вірусні труднощі», настоятель храму бачить в цьому плюси.

протоієрей Роман Макар

«Коли все те звичне стало зараз неможливим, то відчувся духовний голод, і я хочу вірити, розцінюю це як певний позитив. Вже далі люди будуть приходити і будуть цінувати і більш глибше будуть до цього ставитися. Якщо ідуть такі от глобальні випробування, як ми зараз маємо пандемію, зміст їхній з духовної точки зору відкривається пізніше», - каже протоієрей Роман Макар.
До служіння Богу протоієрей Роман Макар ішов з дитинства. Його батько - теж священик, був прикладом непростого але цікавого життя служителя церкви. 
«Є такий вислів Святителя Іоанна Златоуста , якого так називають, тому що він говорив розумні речі. Він казав: якби всі чоловіки знали, яка нагорода уготована Богом за те, що ти – священик, то всі захотіли стати священиками, але якби вони ще знали, як важко цю нагороду отримати, як до неї важко дійти, то ніхто напевно б не наважився», - зауважив протоієрей Роман Макар. 

Микільська Церква – типовий зразок архітектурного бароко. Храм нагадує кращі зразки дерев'яних козацьких церков. Свято-Миколаївський – має двох «близнюків» в області, які збудовані тими ж зодчими приблизно в ті самі роки. Одна з них – Церква Різдва Пресвятої Богородиці  у селі Печера, друга – Михайлівська у селі Вороновиця.  Як і її «близнята» Вінницька церква збудована без єдиного цвяха. Пережила і закриття, і війну, і окупацію. Цьогоріч їй виповнилось 274 роки. 

Опинившись тут, дивуєшся буянню природи в тиші і спокої в кількох десятках метрів від метушні сучасного міста. Округлі архітектурні форми затишно розмістились у центрі квітучого острівця, який межує з прилеглою дорогою – вулицею Маяковського. Кілька десятків метрів і вулиця переходить у Староміський міст. Тут уже постійна гонитва: щільним потоком намагаються вивільнитись з затору автівки, а поруч оаза -  звуки пташиного співу, шарудіння листя та колихання дерев, які подекуди розриває величний дзвін – голос Бога.
 

Автор: Ольга Інгульська
фото - Андрій Воробєй, Дмитро Гідулянов