Культура підтримки людей у втраті: як допомогти родині, що переживає смерть близької людини на війні
Днями Вінницю стривожила смерть волонтерки й коханої загиблого військового Каті Гнот. Медіа рясніли заголовками, на кшталт "Не впоралась із втратою", "Не витримала", соцмережі заполонили тисячі коментарів зі співчуттям, розпачем і навіть засудженням.
Культура підтримки людей у втраті в Україні на стадії формування, бо доречно підтримати, не знецінюючи горювання і не даючи порад, складно, адже не знаєш, що ж сказати та як підступитись до людини в горі. Водночас у державі досі не існує ефективного механізму підтримки родин, які втратили рідних на війні, як і немає психологічного та юридичного супроводу у кожному випадку.
Усю відповідальність за такі сім'ї наразі взяв на себе громадський сектор, який намагається налагодити контакт між родинами у втраті і профільними фахівцями. Є питання і до трудового законодавства, яке на 10 році війни досі не адаптоване до потреб людей у втраті через війну.
- Як суспільство може допомогти жінці, яка втратила кохану людину на війні прожити цей надскладний період та чого категорично не варто робити?
- Чого найбільше потребує жінка у різні періоди горювання і як оточенню допомогти, не травмуючи ще більше?
- Чому кожна втрата на війні — це суспільна відповідальність і біль, який варто розділити?
Про все це говоримо у програмі "На часі" із психотерапевткою, тренеркою з запобігання ПТСР Тетяною Гончарук і фахівчинею з психічного здоров'я Вінницької філії Ветеран Хабу Ольгою Бондарчук.