"Я мала воювати, як і всі", - жмеринчанка приховувала вагітність, щоб нищити ворога під Бахмутом
У свої 34 роки жмеринчанка Інна Шевчук має почесний нагрудний знак "Сталевий хрест" від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, медаль "Честь. Слава. Держава" від Київської громади та багато інших відзнак, але її найголовнішою нагородою є донечка, яку вона носила під серцем, будучи під Бахмутом.
Молодший сержант Інна Шевчук приховувала свою вагітність, щоб як усі, іти воювати, і навіть зараз вона не йде у декрет, хоч вже не на передовій.
Я йшла до своєї мрії давно. Служити в армії була моя мрія з дитинства. І з першого дня повномасштабного вторгнення я без вагань прийняла рішення стати за захист України і її свободи, - розповідає випускниця Жмеринського ліцею №5, а нині заступник командира роти 112 бригади 128 батальйону 1 стрілецької роти Інна Шевчук.
До війни Інна працювала старшим оперуповноваженим податкової міліції, розслідувала економічні злочини, але бажання служити в Збройних Силах України завжди було визначальним.
Красуня зі сталевим характером, сильним бойовим духом, блакитними очима і довгим кудрявим волоссям одразу заслужила авторитет у своїх побратимів. Вона на рівні з чоловіками ставала у бій, розбиралася у тактиці бою та зброї. Саме тут, на війні, Інна зустріла свою другу половинку. Сергій родом з Хмельниччини, на фронті з 2014-го року. З 24 лютого вийшов з резерву, і знову взяв зброю до рук, щоб захистити державу від ворога, - інформує видання Жмеринка.City.
Разом з Інною вони пліч-о-пліч пройшли Бучу, Ірпінь, звільняли Харківщину, Бахмут… І краще б це була кінострічка про любов на фронті, але, на жаль, це справжня війна.
Це було кохання з першого погляду! Наші очі зустрілися, і ми зрозуміли, що не хочемо розлучатися!, - згадує першу зустріч жмеринчанка Інна Шевчук.
Інна розповідає, що знала про свою вагітність, коли їхні війська стояли під Бахмутом, але нікому не хотіла зізнаватися, щоб не відправили на ротацію.
У нас зараз єдина мета і ціль - зберегти Україну і захистити свободу і незалежність усіх українців! Я хочу, щоб наша донечка жила у вільній незалежній, суверенній правовій і демократичній державі!, - акцентує Інна Шевчук.
Інна нині з донечкою Ростиславою. Їй 4 місяці, але мама не збирається в декретну відпустку, вона допомагає виконувати поставлені задачі та збирає необхідну допомогу на фронт.
На запитання, чи виникали труднощі під час служби з побутових питань, заступник командира відповідає впевнено і чітко:
Я кайфую від служби! І побутові питання для мене не є причиною, щоб відмовлятися від свого вибору. Так, війна не любить слабких духом. І тут треба робити вибір: ти або вбиваєш ворога, або допомагаєш виконувати якусь роботу подалі від лінії фронту. Спочатку було страшно вбивати, але коли ти усвідомлюєш, що вони прийшли на нашу землю, щоб нас знищити, то переоцінюєш все. Ми захищаємо наших дітей, нашу землю, наші міста і села. А вони окупанти, які прийшли на чужу територію з мечем, від меча вони і загинуть!, - говорить Інна Шевчук.
Наразі жінка проводить збір для на авто для свого 128 батальйону. Долучитись можна за посиланням.
Нагадаємо, попри те, що Олександр значно молодший від деяких побратимів, з якими проходить службу в штурмовому підрозділі окремої бригади імені князя Романа Великого, через особисті морально-ділові якості, надзвичайне почуття гумору, а також здатність легко налагоджувати контакт, він вже давно завоював довіру колективу. А командування оцінило це - Олександр обійняв посаду головного сержанта роти…
