У Стрижавці відкрили оновлений Меморіал османським воїнам
28 вересня у Стрижавці відкрили оновлений Меморіал воїнам Османської армії (1881).
Про це повідомили на сторінці "Музей Вінниці" у Фейсбук.
Як виникло пам'ятне місце
Під час російсько-турецької війни 1878-1878 років багато османських вояків потрапили в полон. Деякі з них опинилися на Поділлі, зокрема у Стрижавці. Російський уряд орендував тутешній палац родини Ґрохольських для створення шпиталю, де утримували та лікували поранених військовополонених Османської армії. Частина бранців помирала від ран та хвороб.
З релігійних міркувань мусульман не могли ховати на сусідніх християнських кладовищах. Тоді власник Стрижавського маєтку граф Тадеуш Ґрохольський пожертвував ділянку поля, суміжну з римо-католицьким кладовищем, і облаштував мусульманський цвинтар для померлих турецьких вояків. Піклуючись про пам'ять полеглих, він наказав оточити це місце ровом і висадити довкола сосни та ялини, - інформує "Музей Вінниці".
1881 року для братської могили 49 вояків Ґрохольський замовив у Стамбулі мармуровий пам’ятник з відповідним каліграфічним написом староосманською мовою, виконаний на високому мистецькому рівні. Мулла, присутній під час встановлення обеліску, попросив графа збудувати для пам'ятника кам'яний фундамент, звернений на схід, та облаштувати невелику нішу, у якій збиралася б дощова вода для птахів. За цей вчинок султан Османської імперії Абдул-Гамід II нагородив Тадеуша Ґрохольського орденом Меджида І-го ступеня. Ним вшановували підданих Османської імперії та іноземців за видатні вчинки. Таким чином виникло це пам'ятне місце.
Втратили та віднайшли
Меморіал пережив лихоліття XX століття. Існує припущення, що під час радянської окупації його не було демонтовано через п'ятикутну зірку на наверші обеліска - місцеві більшовики могли помилково сприймати її за свій комуністичний символ. Вже у 1988 році мало хто з місцевих жителів пам'ятав про призначення меморіалу. Того року у місцевій газеті "Колгоспна зоря" вийшла стаття, яка описувала занедбаний стан пам'ятного місця і констатувала забуту історію його походження.
Через 30 років, у 2018-му, вінницький блогер Вадим Постернак віднайшов турецький обеліск під купою брухту і каміння, поблизу одного зі стрижавських будинків. Він опублікував світлину цього обеліска у соціальних мережах і з цього розпочався процес відновлення втраченої пам'яті. Зокрема, вдалося з'ясувати, що на території України подібні монументи є лише в Криму. Наступного року нащадок Тадеуша Ґрохольського Генрик Ґрохольський та його дружина Майя спільно з Центром історії Вінниці ініціювали процес реставрації унікального турецького монументу. І ось, через чотири роки, нарешті відбулося офіційне відкриття оновленого Меморіалу воїнам Османської армії. Щиро радіємо, що Музей Вінниці мав нагоду долучитися до процесу з організаційною та консультативною допомогою.
Реставрацію профінансовано Стипендією Генрика і Майї Ґрохольських, Генеральним консульством Республіки Польща та Міжнародним благодійним фондом "Атеш".
Подія відбулася за участі іноземних дипломатичних делегацій з Туреччини, Азербайджану та Польщі, представників влади, духовенства та громадськості. Під час завершення церемонії відкриття на цьому місці пам’яті вперше за 142 роки пролунала молитва, виконана духовним лідером вінницької мусульманської громади Ельшаном Гаджієвим.
Нагадаємо, сучасна вінницька місцевість Малі Хутори та частина міської територіальної громади село Вінницькі Хутори свого часу виникли як хутірні господарства вінницьких міщан. Власне, цей факт досі збережений у назвах поселень. На сторінці "Музей Вінниці" розповіли ж про Вінницькі та Малі Хутори наприкінці XVIII століття. Додатково згадали два поселення, які нині вже не існують.
