"Це кадри з якогось фільму жахів", - вінницький криміналіст про роботу на деокупованих територіях
Криміналіст поліції Вінниччини Олексій Ревенко разом із колегами фіксує воєнні злочини окупантів: у складі зведених загонів він працював на деокупованих територіях Київщини та Херсонщини, ніс службу на блокпостах Харківщини. Поліцейському доводилося працювати під ворожим мінометним вогнем та атаками дронів.
Перше відрядження Олексія було до звільнених населених пунктів Макарівського району, що на Київщині.
Ми були поділені на групи, кожна група виконувала свою роботу. Одні ексгумували тіла вбитих та закатованих окупантами людей. Наша група оглядала територію, де розміщувалися штаби та бойові позиції військових рф. Ми ретельно, крок за кроком, збирали слідову інформацію: вилучали автомобільні знаки транспорту, на якому пересувалися окупанти, боєкомплекти із прізвищами відповідальних, а також сліди ДНК та відбитки пальців російських військових. Ми працювали 24/7 задля того, аби жодного окупанта не оминуло покарання, і наші зусилля не були марними - завдяки зібраній доказовій базі встановлені особи російських військових.
Також поліцейські фіксували руйнації будинків мирних мешканців, які були спалені або пошкоджені внаслідок влучань російських снарядів.
росіяни нищили все на своєму шляху. В будинках, де вони самовільно засилялися, лишали після себе розруху. Автомобілі місцевих, які вони не змогли завести, спалювали, - каже Олексій. - Скрізь, де ступала нога військового рф, там було усе знищено. У мене взагалі склалось враження, що у них є якась своя статистика: завдати українцям якомога більше шкоди.
"На Херсонщині була пустеля"
Потім було відрядження у складі зведеного загону до Харківщини, де капітан поліції ніс службу на блокпостах, виявляв колаборантів та зрадників.
Після підриву росіянами Каховської ГЕС Олексій з колегами поїхав на Херсонщину.
Ми працювали у мікрорайоні "Корабел". Цей район був одним із найбільш затоплених, тому нас привозили на великогабаритних військових автомобілях. Перше, що побачив - пустеля, тільки замість піску - глина і пліснява. Здавалося, що це кадри з якогось фільму жахів, - розповідає криміналіст.
Поліцейський говорить, що працювати в таких умовах було дуже складно, адже течія була настільки сильна, що вода пересувала навіть дахи з одного гаражу на інший. Всі одноповерхові будинки були під водою, катери застрягали на дахах будівель.
Але й це було не найгірше: російські військові постійно обстрілювали нас, було якесь нашестя ворожих безпілотників. Як ворог не старався, він не зміг підірвати наш бойовий дух. Я ніколи не опускав руки, хоча були різні ситуації, бо я знаю, що працюю на користь своєї держави, своєї сім’ї, - говорить Олексій. - Попри все, вірю, що ми переможемо. Вірю в ЗСУ - ви найкращі, найсильніші, ми вам завжди допоможемо, вірю в щасливе майбутнє України.
Після Перемоги Олексій, який народився і виріс в Криму, мріє відвезти своїх дружину і двох доньок до рідного українського Криму і показати, як гарно на його малій батьківщині.
Нагадаємо, до річниці звільнення Ізюму від загарбників у Вінницькому ліцеї №1 презентували виставку Костянтина Ревуцького "Ізюм. Деокупація". Школярі поспілкувались із військовим медиком Валерієм Сиверчуком, який рік тому звільняв стратегічне місто Харківщини в складі 4-ї танкової бригади.
