Козятинчани “коридором шани” прощались одразу з двома Героями-земляками
Козятинчани “коридором шани” прощались з двома Героями-земляками - Олегом Лозовим та Валентином Хоченковим.
Про це 21 квітня інформує секретар Козятинської міської ради Ірина Репало.
Олег Лозовий народився 24 серпня 1981 року в Козятині закінчив школу №5, пізніше Вінницький медичний коледж. По його закінченні — п'ять років відслужив начальником медичної групи. У 2005 році зустрів добру та чуйну дівчину Оксану. Через два роки одружився. Згодом народилась донечка Катя. Щирий, веселий та порядний чоловік завжди навколо себе збирав багато однодумців та друзів. Займався бізнесом. Певний час працював за кордоном. П'ять років тому народився такий довгоочікуваний синочок – Максим.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Олег Миколайович відправив сім’ю за кордон, а сам з першого дня почав оббивати пороги військкомату і щоразу чув відмову. Лише 7 травня 2022 року Олег Миколайович був мобілізований. І одразу Бахмут. Було важко, але він був щасливий, здавалося, що це і була справа його життя. Він захищав свою країну, свою сім’ю, нас з вами. Під його командуванням хлопці були, як за кам’яною стіною. Нагороджений медаллю «Бахмут», нагрудним знаком «Захисник рідної землі», медаллю «Захисник Батьківщини». Мав приїхати у відпустку і поїхати з сім’єю на відпочинок, купити машину. В нього було дуже багато планів.
А 31 липня 2024 року старший лейтенант, т.в.о. командира 3 стрілецької роти військової частини А 7339, поблизу населеного пункту Водяне, Волноваського району, Донецької області під час виконання бойового завдання – загинув. 9 квітня 2025 року підтверджено загибель на підставі висновку експертизи.
Валентин Хоченков народився 28 травня 1988 року в селі Пиковець. Там закінчив школу. По закінченні зустрів красиву, впевнену в собі, мудру не по роках дівчину Світлану. З першого погляду зрозумів, що це його доля. Навчався в нашому училищі та здобув професію – складач поїздів. У 2008 році одружився. Свій трудовий шлях розпочав в КМС, далі вагонне депо. Купили з дружиною земельну ділянку та побудували самі будинок. Валентин Володимирович мав золоті руки, до всього, що знаходиться в їхній оселі він доклав свою любов і вміння. У 2011 році народилась квіточка донечка – Ліда, а у 2020 син Владислав. Тато обожнював своїх дітей. Він жив своєю сім’єю і весь час повторював «Моя мрія – дати нашим дітям те, чого нам не змогли дати наші батьки». Дружина стверджує: «Він був моїми руками та силою». Він вірив, що в цьому жорстокому світі честь, порядність та совість стоять поруч на найвищому щаблі й добро завжди перемагає зло. Завдячуючи своїй легкій вдачі, чуйності та доброті, мав дуже багато друзів та однодумців.
17 лютого 2025 року був мобілізований. Військовий вишкіл проходив у Житомирі. Ще тиждень залишався до закінчення навчання, а їх уже відправили в Курську область.
А 6 квітня 2025 року стрілець-снайпер десантно-штурмового відділення, десантно-штурмового взводу, 10 десантно-штурмової роти, 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А 2582 Хоченков Валентин Володимирович загинув в Суджанському районі.
Поховані Герої на Козятинському міському цвинтарі на Алеї Слави.
Нагадаємо, у Донецькій області внаслідок важких поранень загинув Герой з Хмільницької громади Євгеній Коломієць. Про це інформують у Хмільницькій міськраді.
