Говорила лише українською: вінничанка, яка боронила Маріуполь, пережила полон нескореною
З рашистського полону додому на Вінниччину повернулась Наталя Фіялова, яка з рашистами говорила виключно українською і не сказала те, чого вони так прагнули. Вінничанка, яка боронила Маріуполь, повернулася додому після семимісячної неволі.
48-річна Наталя Фіялова служить у 501-му батальйоні морської піхоти. У військо пішла добровольцем від 2018 року, спочатку була парамедикинею, згодом - помічницею гранатометника.
Від початку повномасштабного вторгнення рашистів підрозділ Наталі боронив Маріуполь. Вона з побратимами опинилася в оточенні на металургійному комбінаті імені Ілліча, - інформує ТСН.
Бомби, цілодобові обстріли, десятки поранених і вбитих, морські піхотинці трималися до останнього, аж поки не надійшов наказ виходити.
Ми коли залишали завод, ми навіть не знали, що йдемо в полон, наказ був, ми йдемо на укріплення. Сіли в бус, нас було 15 чоловік, і нас повезли, і коли приїхали, чувся російський говір, і поклали лицем до асфальту, і тут почалося, я думала - кінець, нас розстріляють, - пригадує Наталія.
На відео з рашистських пабліків Наталя лежить обличчям в асфальт, піднятися орки їй дозволяють лише задля інтерв'ю прокремлівським каналам. Мета була - налякати жінку і вибити потрібні пропагандистам зізнання, але не вийшло. На всі питання жінка відповідала українською і спокійно. Після цього почалося пекло, пригадує Наталія. Спочатку СІЗО в Оленівці.
Камера в нас була чотиримісна, і там було нас 39 дівчат. Хто на підлозі, на нарах по троє, на столі, один на одному, біля туалету, - розповідає військова.
Знущалися через те, що українки
Та найгірше чекало вже в Росії. У Таганрозі та Бєлгородських Валуйках над жінками знущалися лише через те, що українки.
Це були дуже принизливі слова, нецензура, били дуже ногами, мені трохи пощастило. Одній дівчині на допиті проламали голову ззаду, зараз ця дівчина дуже мучиться, - розповідає колишня бранка.
У полоні - не зламалась
У полоні вона провела майже сім місяців, але не зламалася, вірила, що повернеться додому.
Відкриваю очі, якщо стоять автобуси чи КРАЗи – це обмін, якщо автозаки, то це по етапу. Відкриваю очі – стоїть КРАЗ. Мороз по шкірі. Їдемо Крим, Херсон, Бердянськ, Запоріжжя, Василівка, думаємо - ось рідна земля, - каже Наталія.
Вона вже пройшла лікування, попереду ще реабілітація, але головні ліки - рідна земля та родина, каже жінка. Нині вона в батьківському домі на Вінниччині, не відходить від онука. Серце крає лиш одне: її чоловік, якого зустріла також на фронті, досі чекає на звільнення.
Чоловік там мій у полоні, я навіть не знаю, що з ним, - розповідає Наталя.
Вона вірить, що чоловік повернеться, а після перемоги вони разом поїдуть мандрувати Україною. Побачать вільний Бердянськ, де Наталя жила колись, Маріуполь, який вона боронила, і обов'язково Крим, бо він - наш.
Нагадаємо, вінничанин військовий 36-ї бригади морської піхоти Олексій Сабащук в оточення потрапив 12 квітня в Маріуполі. З побратимами він йшов на прорив, аби з’єднатись із "Азовцями".