Бабуся із Якушинецької громади в'яже теплі шкарпетки для захисників
"Я не можу спокійно спати, адже знаю, що їм там холодно", - так говорить про наших воїнів Ганна Григорівна Заболотна із Микулинець. Не звертаючи увагу на свій поважний вік (76 років) та різні хронічні хвороби жінка увесь день в’яже теплі носки для захисників України.
Історію жінки розповіли на сторінці Якушинецької громади.
Минулої осені побачила по телевізору, що у якомусь селі жінки зібралися та в’яжуть для воїнів. Думаю, так я теж так зможу допомагати, якраз осінь і теплі носки будуть дуже доречні. Закупила нитки та почала в’язати першу партію - 15 пар. Запитала у доньки кому можна їх передати, вона порадила наших хлопців-односельців, брати Петлінські, вони обидва на війні. Отак і почалась моя історія допомоги для захисників, - розповідає пані Ганна.
Відтоді Ганна Григорівна зв’язала уже 80 пар носків, до речі усі вони мають дуже веселе забарвлення, дивлячись на них хочеться посміхнутись. У кожній парі цікаво поєднані кольори, аби радувати око та хоч трохи підіймати настрій хлопцям.
Для кожної посилки нав’язую приблизно 15-20 пар тепленьких носків та відправляю воїнам. До носочків обов’язково додаємо від нашої родини (доньки, сина, онучки) якісь смаколики, солодощі, каву, також власноруч вирощені цибулю, часник, аби хвороби не чіплялися. Запрошую доєднуватись до моєї діяльності, може хто хоче допомогти в’язати носки, або має можливість передати хлопцям смаколики, звертайтеся, разом зможемо більше, - наголошує Ганна Заболотна, - поки що немає бажаючих, але я не здаюся.
Демонструючи фото та відео від хлопців із подякою за свої вироби, пані Ганна не може стримати сліз. Зізнається, що тепер кожну вільну хвилинку присвячує в’язанню.
Іноді сплю три години, аби побільше встигнути зробити. Родина допомагає із закупівлею пряжі, вона у нас велика, тож ниток поки маю достатньо, було б здоров’я в’язати, - каже пані Ганна. - Адже тримати ноги в теплі нашим воїнам потрібно увесь рік. Зараз тільки переживаю, що прийшла весна як тепер поєднувати в’язання із городніми справами.
Ганна Григорівна вправна господиня, все життя вирощує чудові урожаї всієї городини і в теплиці, і на відкритому ґрунті. Розповідає що бажання працювати біля землі у неї непереборне, дуже любить бачити результати своєї роботи. Зараз уже здоров’я не дозволяє працювати в повну силу, але бажання перемагає, тож іноді сапає городину сидячи на стільчику.
Нагадаємо, у Калинівському технологічному фаховому коледжі вже виготовили вісімдесят безкаркасних нош для евакуації поранених. Студенти старших курсів технологічного відділу розкроюють матеріал, а майстри виробничого навчання Алла Кугай та Олена Проскуровська шиють ноші.
