Вінниця попрощалась ще з двома Героями-земляками, які віддали життя за Батьківщину
Анатолій Нестеренко та Сергій Сокор обороняли Батьківщину від початку повномасштабного російського вторгнення та віддали за неї свої життя.
Вічним пристанищем для обох стала Алея Слави Сабарівського кладовища.
«Живим у полон не здамся…» – Анатолій Нестеренко
Батько чотирьох дітей Анатолій Нестеренко добровільно пішов на фронт. Воював у лавах 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Загинув поблизу міста Мар’їнка Покровського району Донецької області 16 серпня 2022 року. Воїну навічно залишилося 39…
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Анатолій усіх нас – матір, мене та наших дітей, найменшому з яких було чотири рочки, – спорядив до Польщі. – розповідає дружина полеглого Героя Лариса. – Пам’ятаю, того дня на пероні ми зустріли молодих дівчат із військовими наплічниками. Побачивши їх, чоловік змінився в обличчі. Пізніше, зізнався, що уявив на їхньому місці нашу малечу. Тож, саме тоді вирішив йти на війну. Його ніщо не могло зупинити. Найбільше радів, коли домігся свого. А потім, коли вивчився на артилериста. Казав, що не здасться без бою, живим його вороги не візьмуть… Наче напророчив… Він загинув на полі бою. Далі було тривале очікування, обмін тілами. Ми надіялись до останнього, що все це виявиться жахливим сном… Утім, на жаль, дива не сталося.
Народився Анатолій Нестеренко у Вінниці 2 липня 1983 року. Після 5-ї загальноосвітньої середньої школи закінчив Вінницький технічний коледж за спеціальністю «Обслуговування та ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів». Згодом свій фах підвищив у Хмельницькому національному університеті, де навчався на заочному відділенні. Перед повномасштабним російським вторгненням мав успішний приватний бізнес.
Поза роботою Анатолій захоплювався музикою, сам гарно грав на гітарі й навіть зібрав невеличку колекцію цих інструментів. Він також багато читав, знав досконало англійську та німецьку. Такі лінгвістичні здібності від батька перейняли й наші дітки, які його дуже сильно любили. Звістка про загибель татка стала для них величезним ударом, – каже дружина Небесного Воїна.
Життя присвятив справі захисту правопорядку – Сергій Сокор
Підполковник поліції Сергій Сокор до повномасштабного вторгнення пройшов кілька ротацій у зоні бойових дій АТО/ООС. Був і серед тих, хто першим зустрів ворожу навалу. Виконував військові завдання у найважчий період великої війни. Командував взводом у 120-й окремій бригаді територіальної оборони.
На жаль, бойовий шлях Сергія обірвався 11 травня. У цей день під Вовчанськом на Харківщині він отримав важке вогнепальне поранення, що виявилося несумісним із життям. Серце воїна зупинилося 4 липня. Йому було лише 49 років…
Сергій Сокор народився 2 червня 1975 року. Зростав і навчався у селі Райки Калинівського району Вінницької області. Після школи закінчив тоді ще Вінницький державний педагогічний інститут, а потому – Київську академію внутрішніх справ. У правоохоронних органах пройшов усі щаблі – від молодшого лейтенанта до підполковника. Мав сім’ю, був гарним батьком для трьох дітей.
Сергій віддав своє життя за нашу перемогу, за звільнення рідної землі, – зазначають рідні Небесного Воїна. – Він завжди був там, де небезпечно, ризикував собою заради збереження правопорядку і спокою людей. Був справжнім, чесним, добрим…
Нагадаємо, Олександр Кривенченко (позивний Петрович) став на захист України минулого року. По проходженні військового вишколу у Великобританії воював у десантно-штурмовій бригаді.