Вінницька громада прощається з трьома полеглими Героями

Вінниця знову низько схиляє голову. Сьогодні громада прощається з трьома воїнами, які боронили країну від ворога. Місцем вічного спочинку для полеглих Героїв стане Алея Слави Сабарівського кладовища.

Зі зброєю в руках плекав Перемогу – Дмитро Вечірко

Старший солдат Дмитро Вечірко боронив Батьківщину від російських агресорів із 2014 року. Під час повномасштабного вторгнення воював у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Після важкої контузії у бою на донецькому напрямку проходив тривале лікування та реабілітацію. Серце воїна зупинилося вдома 8 лютого. Йому навічно залишилося 37 років.

Народився Дмитро Вечірко 3 липня 1987 року у Вінниці. Після закінчення 15-ї школи навчався на кухаря в одному з професійно-технічних училищ міста. Проте, відбутися в цій професії чоловіку завадила війна. Він відстоював незалежність України в АТО/ООС та був серед тих, хто першим долучився до її захисту під час повномасштабного вторгнення.

З війни на Дмитра чекали дружина з донечкою та матір.

У нього зовсім мало залишалося часу на себе та своє хобі. Втім, коли випадала нагода, повністю заміщав усіх на кухні. Любив готувати українські страви, а його фірмовою – була фарширована риба, – розповідає мама воїна Лариса Йосипівна. – Дмитро вмів усе доводити до досконалості. Був відповідальним та наполегливим. Мав ще дуже багато планів на життя, але передусім мріяв про Перемогу…

• Церемонія прощання з Дмитром Вечірком розпочнеться сьогодні об 11:30. Траурний кортеж рухатиметься з вул. Є. Коновальця, 83 центральною частиною міста.
• Чин поховання воїна відбудеться о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

На сторожі правопорядку та заради мирного неба в Україні – Дмитро Агат’єв

Правоохоронець, капітан поліції Дмитро Агат’єв розпочав свій бойовий шлях у 2014 році. Пройшов кілька ротацій в АТО/ООС, а торік долучився до спецпідрозділу особливого призначення – батальйону поліції «Вінниця». У його складі захищав Україну на Донеччині, брав участь у розвідувальних операціях. На жаль, 7 лютого, повертаючись після успішного виконання чергового завдання, воїн потрапив під прицільний ворожий обстріл. Непоправне сталося на торецькому напрямку. Життя оборонця обірвалося у 34 роки.

Народився Дмитро Агат’єв у Харкові 31 липня 1990 року. Втім, невдовзі родина переїхала на Вінниччину – у село Літинка. Тут ходив до дитячого садочка, тут закінчив і середню загальноосвітню школу. А потому опанував освіту у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського на факультеті історії та права. Втім, своє життя присвятив роботі у правоохоронних органах. Був на високому рахунку. За сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, вагомий особистий внесок у справу боротьби зі злочинністю, підтримання публічної безпеки та порядку неодноразово був відзначений відомчими грамотами та подяками.

Разом із дружиною виховував сина, якому зараз 12 років.

Дмитро вирізнявся внутрішнім неспокоєм, для нього важливо було постійно перебувати у русі, навчатися нового, удосконалювати свої професійні навички. За це його поважали та дуже цінували колеги, – розповідає дружина Небесного Воїна Консуела. – При усіх труднощах своєї служби, він залишався надзвичайно позитивною людиною, постійно посміхався, жартував та підтримував інших. Стати на захист України також було його свідомим рішенням. Дмитро казав, що лише так можна уберегти наших дітей від подібної долі.

• Церемонія прощання з Дмитром Агат’євим відбудеться сьогодні об 11:30 – за адресою: вул. Батозька, 12 (ритуальна зала №2) та о 12:45 – за адресою: вул. Замостянська, 34-А. Рідні просять вінничан зустріти та провести воїна живим коридором.
• Поховають оборонця о 13:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Був мужнім солдатом Батьківщини – Олександр Тарасовський

Олександр Тарасовський долучився до Збройних сил України навесні 2022 року. Воював у лавах 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Брав участь у боях на багатьох напрямках військових дій. Попри важке поранення під Бахмутом, швидко повернувся у стрій. Загинув оборонець торік 30 травня поблизу села Богуславка Ізюмського району Харківської області. Йому було 40 років.

У воїна залишились батьки, брат, рідні та близькі.

Вінничанин Олександр Тарасовський народився 25 березня 1984 року. Навчався у 33-й школі, а по її закінченні – у ДПТНЗ «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище». У мирному житті працював майстром по дереву – виготовляв меблі.

Олександр мав золоті руки та палке серце. Він любив працювати з деревом, як ніхто відчував його та вмів вдихнути у нього нові сенси, даруючи людям комфорт і затишок. – каже батько полеглого воїна Віктор. – Для нього не існувало неможливих завдань, він ставив і наполегливо досягав поставлених цілей. Таким був змалечку, коли займався різними видами східних єдиноборств, таким залишався і протягом свого, на жаль, такого короткого життя.

А ще, за словами рідних, Олександр дуже любив тварин і вони йому відповідали взаємністю. Вдома на нього чекав вірний пес. На війні ж прихистив чимало стражденних пухнастиків, серед яких навіть «бойового» єнота.

• Церемонія прощання з Олександром Тарасовським розпочнеться сьогодні о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
• Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Нагадаємо, вінничанин Сергій Качуровський мобілізувався до Збройних сил України торік узимку. Воював у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Був відданий справі захисту Батьківщини та військовій присязі. Свій останній бій прийняв 3 лютого на східному напрямку. Воїну навічно залишилось 49 років. Вдома на нього чекали дружина та четверо дітей.