Моторошна знахідка. У Вінниці розкопали найбільше кладовище вояків Галицької армії
Дослідники припускають, що це може бути місцем масового захоронення військовиків, які близько 100 років тому померли від епідемії тифу. Лише за кілька днів археологи виявили рештки понад 20 військових, як у поодиноких, так і в братських могилах.
У Вінниці археологи натрапили на військове кладовище, де поховані вояки УНР та Галицької армії. Близько сотні років тому їх скосила епідемія.
Найголовнішим ворогом для української армії тоді була епідемія тифу, яка викошувала українське військо, робила його недієздатним. Хворих на тиф у січні 20-го було майже 9 тисяч, вони перебували у Вінниці та околицях, — розповів директор КП «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришен.
Досліджувати моторошну знахідку до Вінниці запросили львівських археологів. Ті ж називають її унікальною.
Це є найбільшим кладовищем Галицької армії, яке взагалі існує. Зокрема у Львові на Янівському кладовищі поховано 728 воїнів Галицької армії, є кладовище на декілька сотень. Але кладовище, де ймовірно може бути більше 1000 або декілька тисяч поховань, ніде в світі немає, — зазначив директор меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета.
Лишень за кілька днів науковці виявили рештки більш як двох десятків військовиків. Головний дослідник показує перший розкоп із залишками трун, одна з яких — відкрита.
А все тому, що верхівка дерев’яної домовини з часом стліла, кажуть археологи.
Ми стараємось не вскривати труни, щоб зайвий раз не тривожити покійника. Просто показуємо, що вони тут є, і задокументовуємо, — пояснив археолог Михайло Возняк.
Крім того дослідники виявили рештки коня, якого поховали на окраїні кладовища десятками років пізніше, а поруч розкопали насип з останками щонайменше семи людей.
Ми бачимо 7 черепів без труни. І не знаємо, чи це братська могила, і так було задумано, чи поспіхом покидали місце і не було часу провести захоронення, — пояснив Святослав Шеремета.
За радянських часів кладовище намагалися знищити. На його місці побудували свинарник, руїни якого й досі збереглися. Крім того археологи натрапили на будівельне сміття і підземні комунікації.
В радянські часи абсолютно не цінували як людське життя, зокрема солдатів, так і не цінували померлих, — зазначив Святослав Шеремета.
На превеликий жаль дуже символічно, що той, хто приймав присягу на вірність Україні, опинився під метровим шаром радянського сміття і кісток від тварин, — розповів Олександр Федоришен.
Наразі дослідники відкопали лише невеличку частину захоронень і припускають, що кладовище сягає гектара і тягнеться вглиб території 45-го заводу, а на ній може бути до двох тисяч могил.
А тут ми спостерігаємо 6 захоронень, 3 ряди, які йдуть в напрямку заводу, — розповів археолог Михайло Возняк.
Підтверджує це і архівна мапа, і розповіді працівників підприємства.
Людина працювала землекопом на 45-му заводі, встановлювали паркани і натрапили на кістки. Вся група кидала лопати і відмовлялась копати далі. Приходить прораб і каже, що це німці. Ті встали і кажуть, що ми не будемо копати, бо німці чи не німці, це — живі люди. Заїжджає екскаватор, хлопців цих відкидають звідти і продовжують далі свою роботу, — розповів директор КП «Центр історії Вінниці» Олександр Федоришен.
Активно про захоронення заговорили у травні після старту зведення багатоповерхівки. Саме під час шурфування ґрунту і натрапили на цвинтар, розташований за кількасот метрів від будівництва.
Відстань між територією будівництва і кладовищем, яке зараз було локалізовано архівно, і де зараз проводяться дослідження, складає близько 160 метрів. Тому я думаю, висновки самі можете зробити, що абсолютно не співпадає кладовище Галицької армії з територією, де ведеться будівництво, — підсумував Святослав Шеремета.
У подальшому на місці захоронення планують створити меморіал.
Надзвичайно важливо, що кладовище віднайдено. Я переконаний, що і Львівська, і Тернопільська, й Івано-Франківська як обласні, так і міські ради долучаться до реалізації цього спільного проєкту. Сподіваюся і переконаний в тому, що долучиться до проєкту Український інститут національної пам’яті, і можна буде тоді реалізувати спільний проєкт з меморалізації і дослідження цієї території, — сказав Святослав Шеремета.
А вінницький Центр історії тим часом встановлюватиме імена похованих вояків аби до кінця року випустити мартиролог — поіменний список загиблих доби революції.
