"Мам, я хочу, щоб мене поховали на алеї слави". Щемлива історія полеглого Героя Владислава Бойчука
Ця історія про кілька яскравих кадрів, які відзняли наші репортери у Вінницькому парку атракціонів. На кадрах — усміхнена пара, юний військовий та його дівчина катаються на колесі огляду. І як потім те відео, через 40 днів після загибелі сина, побачила мама героя із Гавришівки Владислава Бойчука.
Ми зустрілись із нею, аби дізнатись про її сина, про його бойовий шлях і про той день у парку, який більше ніколи не повториться у їхньому житті.
Розповідаючи про вінницькі атракціони, закохану пару тоді зустріла наша кореспондентка Анастасія Антонюк. Сюжет вийшов в ефір, розлетівся вінницькими інтернет-пабліками. Згодом серед сотень коментарів з'явився той, від якого стискається серце.
Анастасія розшукала Ірину Бойчук. А ще дістала з архіву відео, яке не потрапило до сюжету, щоб передати його мамі загиблого військового.
Анастасія Антонюк, кореспондентка телеканалу "ВІТА":
Звісно хотіли віддати мамі всі кадри. Тоді біля атракціону я побачила зовсім юну пару, я навіть спочатку не зрозуміла, що хлопець військовий і що за його плечима такий важкий бойовий шлях. На жаль так склалось, що про його подвиг ми розповідаємо, вже після його смерті. Та про подвиг героїв мають знати якомога більше людей.
У парку біля колеса огляду, де була щасливою їхня родина, тепер сидить згорьована мати. Розповідає, що син був у відпустці, йому мав виповнитись 21 рік. Він із дівчиною та сестричками обкатали всі атракціони. Ірина показує підсумок Владислава і його панаму, яку тепер носить молодша сестричка. Коли дістає два клаптики паперу, починає гірко плакати. Це сповіщення про смерть, яке привезли їй додому. Її Владислав хотів служити державі. Контракт підписав у 18 років.
Ірина Бойчук, мама загиблого військовослужбовця каже:
Він спочатку потрапив у 12 бригаду короля Данила, прослужив там два роки, пройшов Луганськ, Донецьк, Прип'ять, Херсонський напрямок. Потім попав у 42-гу - теж артилерія, але його мрією була 3-та штурмова.
Новину про те, що сина таки взяли у 3-тю штурмову, мати сприйняла, болісно. Тоді ж чоловічим рішенням Владислав розірвав стосунки з коханою дівчиною. Бо розумів, що його чекає нелегка доля.
Втома й запал, з яким син виборював перемогу
Про пекельні бої та втрати побратимів Владислав не розказував. Вже після загибелі в його телефоні мама знайшла відео виїздів, побачила на них одночасно і втому, і запал, з яким її син виборював перемогу.
Під час мінометного обстрілу, поблизу села Орлівка 27 березня 2024 року, йому роздробило ліву руку та праву ногу. Від ранку і до пізнього вечора його не могли вивезти з поля бою. Він мужньо тримався, та помер від втрати крові вже під час евакуації.
Тепер в пам'ять про сина мама збирає підписи під петицією, щоб Бойчуку Владиславу Віталійовичу надали звання Героя України посмертно.
Підписати петицію можна за посиланням.
Нагадаємо, прикордонники врятували цивільних з вогню. На Харківщині бійці бригади “Гарт” кинулись на допомогу людям, чий дім обстріляли окупанти з мінометів.
