"Хочеться хлопцям показати, що не потрібно падати духом" - як незрячий ветеран з Вінниці опановує гончарство
В артпросторі "Етно Чари" відкрили персональну виставку гончарних робіт 35-річного ветерана російсько-української війни Івана Шостака "Мистецтво у темряві". Рік тому на Бахмутському напрямку він отримав поранення, через яке втратив зір. Зараз же чоловік практикується у гончарстві, мріє відкрити масажний кабінет і закликає побратимів не падати духом.
Історію Івана опублікували на офіційному туристичному сайті Вінниці.
Іван Шостак вступив до лав ЗСУ у 2015 році. Тоді обрав 79-й десантно-штурмову бригаду, в складі якої воював на Донеччині. Після закінчення трирічного контракту повернувся до цивільного життя - займався ремонтами, - йдеться у повідомленні. - А з початком повномасштабного вторгнення, дочекавшись народження другого сина, став до лав 77-ї десантно-штурмової бригади. Під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку Іван Шостак отримав поранення, через яке й втратив зір (ворог поцілив у нього з РПГ). З того часу чоловік вчиться жити по-новому, опановує нові навички, хобі і прагне почати власну справу - відкрити масажний кабінет.
"В один момент лампочка потухла"
Першого березня я отримав поранення - 17 березня мене виписали з інституту мікрохірургії ока. Після операцій мій стан стабілізувався, я прибув у Київ в шпиталь. Мені сказали, що ось тобі два місяці на реабілітацію, поїдеш додому, сімейний лікар назначить лікування. Але лікування належного не було. Я просто лежав вдома і приймав знеболюючі, а наслідки контузії і все інше не пролікувалося. Я жив 35 років зрячим, і в один момент лампочка потухла. Я ще розлучився. Тож моральний стан був пригнічений, - каже ветеран.
З цього стану Івану Шостаку допоміг вийти друг дитинства, який зараз є військовослужбовцем.
Він приїхав у відпустку, сказав, що досить сидіти, і завів у реабілітаційний центр "Поділля". Я не жалію, що пішов. Там працівники - дуже хороші люди, вони відкрили мені нове життя. Мене навчили орієнтуватися в просторі, орієнтуватися в побуті, користуватися тростиною і навіть смартфоном. Я чув, що є програма для незрячих, але як її правильно встановити, не знав… А там інструктор розказав, показав, навчив. Це все було протягом одного місяця - в листопаді, - розповів Іван Шостак.
"Очима не бачу, але руки передають інформацію"
Гончарством ветеран зацікавився саме під час проходження курсу реабілітації. Одне із занять викладачі закладу вирішили провести в артпросторі "Етно Чари", засновниця якого - відома майстриня гончарного мистецтва із понад 20-річним досвідом Вікторія Ніколаєва - проводить майстер-класи з ліплення з глини як арттерапію для військових. Вікторія запропонувала Івану Шостаку приходити на заняття на постійній основі, а згодом запропонувала організувати виставку.
Нас була група військових незрячих. І дівчата з реабілітаційного центру запропонували нам відвідати такий простір. Пані Вікторія попрацювала зі мною і в кінці заняття запропонувала приходити суто для себе. Я довго думав, і замість мене відповіла Анна Миколаївна - інструкторка з реабілітаційного центру. Вона сказала: "Звісно він прийде". І так трапилось, що я тепер навчаюсь цьому мистецтву, - каже Іван Шостак.
На відкритті виставки було представлено 75 робіт Івана, які він створив за чотири місяці під наставництвом Вікторії Ніколаєвої. Особливо популярними стали великі чашки в формі серця - їх розкупили у перші ж дні. Зараз виставка менша, адже усі кухлі, глечики та миски можна придбати, і таким чином підтримати ветерана. Кожен з цих виробів має ще одну особливість - логотип з емблемою десантно-штурмових військ (парашут, два крила і меч) та двома написами по боках: "Іван Шостак", "Ніхто крім нас".
Очима не бачу, але коли працюю з глиною, руки передають всю потрібну інформацію про те, що роблю. Планую і далі займатись гончарством. Адже потрібно мати якесь хобі. Потрібно, щоб кожен мав якесь таке заняття, яке буде йому приносити моральне задоволення, щоб забувався ось той весь негатив. Я дуже важкий на підйом. Та завдяки пані Вікторії це все й відбувається, - каже ветеран.
Зі свого боку Вікторія Ніколаєва говорить, що ця співпраця двостороння, адже, навчаючи Івана, вона також отримує досвід. І в майбутньому сподівається, що Іван Шостак буде допомагати незрячим людям, які також захочуть спробувати себе у гончарстві.
Я думаю, що йому вдасться набагато швидше пояснити деякі моменти, ніж мені, - каже Вікторія.
В літературі є згадки про незрячих гончарів. Вони працювали в групах, або в сім’ї, де є людина, яка могла би дооздобити або випалити виріб. Вони робили прекрасні форми макітри, які мали великий попит. І я подумала, а чому б не спробувати. Плюс саме Іван, як показала практика, - дуже потужний приклад для хлопців з різними пораненнями. Вони приходять, бачать досягнення Івана і теж пробують. Навіть не дивлячись на те, що в когось може не бути руки, наприклад, або одна рука не працює, або без ніг хлопці… Тобто, для них це приклад, що можливо в будь-якому стані реалізуватися. І це дуже важливо. В нас взагалі заняття з військовими, арттерапія вся безкоштовна. Я не розумію, як можна брати якісь кошти з хлопців, які нам дали можливість жити, - каже засновниця вінницького артпростору "Етно Чари".
"Життя не закінчується, варто пристосовуватись"
Крім занять з гончарства, Іван ще отримав грант від ветеранського фонду "Після служби" і відвідує курси масажу. У перспективі мріє відкрити власний масажний кабінет, щоб могти працювати.
Хочеться хлопцям показати, що не потрібно падати духом - це найголовніше. Тому що випадків буває багато різних. Я теж пережив такий емоційний пригнічений стан, коли впадаєш у відчай. І найважче після поранення було перейти ось цей бар’єр, що треба собою займатися, навчитись жити повноцінним життям. Тож своїм прикладом хочу показати, що життя не закінчується, варто пристосовуватись, навчатись, бути активним, і все, що ти задумаєш, - все в тебе вийде. Це по-перше. А по-друге - потрібно шукати інформацію про різні громадські організації, різні фонди, які надають допомогу. І що б там не було - добиватися належного лікування і проходити реабілітацію.
Такої ж думки й батько Івана - Георгій Шостак, який зараз супроводжує свого сина.
Хлопців треба витягнути з того стану, щоб не сиділи вдома, не замикалися, бо пропадуть люди. Я б взагалі звернувся до всіх поранених, хто опинився в такій ситуації, як Іван, хай ідуть в реабілітаційні центри. Просто йдуть. Завдяки цьому ситуація життєва змінюється, а не ускладнюється. От коли ми забрали Івана з госпіталю, це була одна людина - розгублена в житті. Я не знаю за ветеранів, які втратили кінцівки, але з зором це дуже важка ситуація: і психологічно, і життєво. Після реабілітаційного центру я бачу, що Іван став впевненим, - каже Георгій Шостак.
Я би навіть звернувся і до працівників реабілітаційних центрів, що треба не тільки ветеранів вчити, а й з батьками працювати, чи рідними (з жінками, сестрами чи братами) - з ким ветеран з інвалідністю живе. Я коли приходив з Іваном до реабілітаційного центру, слухав і сам звідти набирався. Бо є багато таких нюансів, що ми й не уявляємо собі. Як батько я хвилююсь за свою дитину, і мені здавалось, що я повинен всюди ходити за ним і бавити. А виявилось все навпаки. Треба чекати і не нав’язуватись, як ота літня муха, бо це дратує. Вони шукають своє місце в житті, і якщо щось не виходить, вони самі зададуть питання. Ми цього не розуміли, але центр допоміг.
Виставку гончарних робіт Івана Шостака "Мистецтво у темряві" можна відвідати в артпросторі "Етно Чари" (вул. Магістратська, 52; другий поверх) щодня з 10:00 до 20:00 години. Вхід - вільний.
Нагадаємо, втрата зору на полі бою не завадила ветерану Івану Шостаку опанувати нову справу. Так, за допомогою гончарного мистецтва чоловік зміг адаптуватися до життя в темряві. Зараз він створює глиняний посуд, свої роботи представив на виставці в просторі "Етно Чари".
