У Вінниці відкрили фотовиставку присвячену долям внутрішньо переміщених українців
У холі Вінницької міської ради відкрилася виставка «(Не)помітні історії», яка розповідає про долі українців, змушених залишити свої домівки через російську агресію. Цей фотопроєкт присвячений дев'яти героям, які пережили полон, депортацію, сексуальне насильство, спричинене війною, евакуацію з тимчасово окупованих територій.
На світлинах зображені найцінніші речі, які герої проєкту забрали з собою під час переселення: ключі від квартири в Бердянську, книга з маріупольської бібліотеки, синьо-жовта стрічка, з якою герой пройшов полон у Херсоні, та інші. Кожен із цих предметів є символом зв'язку з домом, нагадуванням про пережите й надією на повернення.
За даними міжнародних організацій, понад 5 мільйонів людей в Україні стали внутрішньо переміщеними особами та змушені починати життя в нових містах з нуля.
У Центрах допомоги врятованим внутрішньо переміщені українці отримують безоплатну комплексну соціально-психологічну підтримку, але не менш важливою для них є підтримка від усіх, хто їх оточує. У фотопроєкті “(Не)помітні історії” ми показали речі 9 героїв крізь туман, щоб нагадати суспільству, що за цифрами статистики стоять життя, спогади та мрії людей, яких війна змусила покинути власний дім. Маємо памʼятати, що допомагати з адаптацією та підтримувати внутрішньо переміщених людей надважливо, – говорить Діана Массімо, представниця Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA).
Серед закарбованих у фотопроєкті речей – прикраси, які окупанти намагалися зірвати з дівчат на блокпосту, єдина сумка, яку жінці вдалося взяти з дому перед депортацією, записка від подруги, яка залишилася на окупованих територіях, та інші.
Покидати дім і рідне місто було дуже боляче ― все там було мені дороге, але й залишатися під окупантами я теж не могла. Зараз я знаю, що в будинок зайшли росіяни й усе з нього винесли. Але ключі я дуже бережу ― це мій звʼязок з рідним домом, і я хочу відімкнути ними свої двері, – каже героїня виставки Оксана (імена всіх героїв змінені з метою безпеки). – Коли я тільки переступила поріг Центру допомоги врятованим, я вже розуміла, що тут моє: мені тут приємно та затишно, як удома. Я мрію відкрити такий центр у рідному Бердянську, він буде дуже потрібен там після деокупації.
Виставка експонуватиметься до 31 січня.
Центр допомоги врятованим
Усі герої фотопроєкту отримали підтримку у Центрах допомоги врятованим. Центри створені, щоб реагувати на виклики війни. Допомогу тут можуть отримати внутрішньо переміщені особи, люди, які виїхали із зони бойових дій чи окупованих територій, місцеві мешканці та усі, хто потребує допомоги. До Центрів можна звернутися із будь-якими питаннями, які виникають у звʼязку з повномасштабною війною. Кваліфіковані спеціалісти нададуть необхідну соціально-психологічну, правову чи інформаційну підтримку комплексно та в одному місці.
Адреси та графіки роботи ЦДВ можна дізнатися на сайті.
Центри допомоги врятованим створені за ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння урядової уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA), завдяки фінансовій підтримці урядів Бельгії, Франції, Швеції та у співпраці з місцевими органами влади та громадськими організаціями.
Нагадаємо, історія українського державного символу тривалістю сто років. У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї діє документальна пересувна виставка під назвою "Символ твоєї свободи. Історія українського герба".
