Колекція Музею Вінниці поповнилися цінною печаткою
Нещодавно сфрагістична колекція Музею Вінниці поповнилися цінною річчю - печаткою Подільської губернської ремонтної комісії.
Про це інформують на сторінці "Музей Вінниці".
Висловлюємо щиру подяку дарувальнику Олексію Іванову за цей чудовий артефакт, - йдеться у повідомленні.
Як виглядає печатка
Печатка, діаметром 32 мм, по двох обідках має написи російською та українською мовами:
- "Подольск. губернск. ремонтная комиссия",
- "Подільська губерн. ремонтня комісія".
Всередині поля - зображення зірки з променями та плугом і молотом усередині - знак Робітничо-селянської Червоної армії (РСЧА) у 1918-1922 рр.
Екскурс в історію
У 1918 р. Народний комісаріат з військових справ РСФРР затвердив таке зображення - зірка із золотими променями та золотими плугом і молотом усередині на червоному полі - для нагрудного знака і кокарди, що стали обов’язковими для всього особового складу РСЧА. Наступного року шиті зірки прикрасили нові головні убори червоноармійців, відомі як "будьонівки". Наказом Революційної військової ради РСФРР від 13 квітня 1922 р. зображення плуга і молота як емблеми РСЧА остаточно замінено новим знаком - зіркою з серпом і молотом.
У російській листівці, надрукованій 1918 р. для пояснення нових символів простому люду та агітації до вступу в Червону армію, вміщено казку про "красну
дівицю Правду" із зіркою на лобі, сяйво якої робило світ досконалим, та "чорну Кривду", яка вкрала зірку, а відтак у світі запанували темні люди. Поборов Кривду добрий молодець, який забрав у неї зірку. Він "прикріпив цю зірку собі на лобі і пішов до Правди", поборюючи на своєму шляху злих людей, які намагалися погасити зірку. Врешті молодець таки доніс її до дівиці Правди, "і знову всім стало добре і привільно жити при світлі зірки правди!".
Далі автор листівки пояснює, що червона зірка - це "Зірка Правди", а червоноармійці - "добрі молодці, які з кривдою і її прибічниками, злими людьми-визискувачами, борються за те, щоб на землі правда царювала і щоб всім пригніченим, всім ображеним кривдою, всім біднякам і трудящим добре і привільно жилося". Останніх, власне, і символізували "плуг орача-мужика" та "молот молотобійця-робітника". Наприкінці листівки великими літерами надруковано заклик: "Всє под красную звєзду, товаріщі!", а також запевнення (ймовірно, для самих недовірливих), що це "зірка щастя" всіх бідняків, селян і робочих, яка звільнить їх "від голоду, праці, злиднів і рабства".
В ході більшовицької окупації України формувалася нова система державного управління, подібна до створеної в РСФРР. 28 травня 1919 р. наркомів РСФРР визнано союзними наркомами, а наркомів України - їхніми обласними уповноваженими. Звернемо свою увагу на місцеві органи Народного комісаріату з військових справ, зокрема губернські. Згідно з наказом цього комісаріату від 18 червня 1918 р. зображення зірки з плугом і молотом мало міститися на печатках окружних, губернських і повітових комісаріатів. Саме при губернських військових комісаріатах діяли губернські ремонтні комісії, зокрема і Подільська.
У центрі уваги ремонтних комісій був ремонт (від фр. remonte - заміна, спорядження коней) як засіб комплектування військ кіньми. До більшовицького перевороту ремонт здійснювався офіцерами-ремонтерами, які підпорядковувалися інспектору ремонтів кавалерії (ця посада запроваджена в 1893 р.). У 1909 р. "ремонтування" царської армії кіньми всіх категорій було доручено ремонтним комісіям, підпорядкованим Управлінню по ремонту армії Військового міністерства. Збірними пунктами для куплених коней були ремонтні депо. Місця для таких депо визначалися командувачами військ в окрузі, узгоджено з місцевими губернаторами.
Щоб забезпечити РСЧА кінним складом, більшовики відновили діяльність Управління по ремонту армії, яке згідно з наказом Революційної військової ради від 24 грудня 1918 р. було підпорядковане Всеросійському головному штабу (згодом Управління по ремонту армії перейменовано у Відділ по укомплектуванню армії кінським складом). Надалі ремонтні комісії займалися здебільшого реквізицією коней для війська та створенням кінного запасу.
Деякі документи, пов’язані з діяльністю ремонтної комісії в Подільській губернії, нам вдалося знайти серед матеріалів Подільського губернського військового
комісаріату та в кількох інших фондах Державного архіву Вінницької області (ДАВіО).
Слід зазначити, що комісія, попри досить короткий час існування, почергово використовувала щонайменше 3 різні печатки. Нам, на жаль, не вдалося виявити документи з відбитком печатки з колекції Музею Вінниці, натомість знайдено відбитки двох інших (іл. 2, 3, 4), які містять написи тільки однією мовою - одна українською, друга російською. У липні 1920 р. ремонтна комісія підтверджувала достовірність виданих на її бланках посвідчень Вінницької залогової кузні та ветеринарної амбулаторії печаткою (діаметром 33 мм) з написом по обідку: "Подільска губерніяль. вийск. ремонт. комис.", із зображенням усередині поля зірки з променями, з плугом і молотом (іл.2).
Відбитки іншої печатки (діаметром 34 мм) містяться на посвідченнях працівників ремонтної комісії, виданих у грудні 1920 – січні 1921 рр. (іл.3,4). Її зображення
складається із серпа та молота, під якими стрічка з написом: "Пролет. всех стр. соединяйт". По обідку йде напис: "Подольская губернская войск. кавал. ремонтная комиссия". Варто зауважити, що на частині посвідчень, виданих у цей період службовцям і червоноармійцям, які працювали в комісії, вказано м. Гайсин (іл. 4).
Також слід звернути увагу, що на другій печатці в назві комісії з’явилося слово "кавалерійська". У документах зустрічається ще кілька дещо змінених чи скорочених варіантів її назви: Подільська губернська ремонтна кінська комісія, Подільська губернська військова ремкомісія, Подільська губернська ремонтна закупівельна комісія, Подгубремкомісія.
Головою комісії був Пунагін, з кінця лютого 1921 р. - Цаплюк (іл.5). Крім поповнення кінного складу військ, дислокованих у Подільській губернії, здебільшого шляхом реквізиції, ремонтна комісія виконувала ще деякі функції. Згідно з наказом подільського губернського військового комісара від 27 червня 1920 р. у її відання передано Вінницьку залогову кузню і ветеринарну амбулаторію, того часу це була одна установа на чолі із завідувачем, ветеринарним лікарем Миколою Отроковським.
30 червня 1920 р. ремонтна комісія видала наказ Чачуну (?) розпочати формування губернського кінного запасу, Отроковському - залогового ветеринарного шпиталю із залоговою кузнею при ньому (рос. "гарнизонный ветеринарный лазарет с гарнизонной кузницей при нем"). Вінницька залогова кузня і ветеринарна амбулаторія проіснували до 7 липня, відтак на їх базі відкрито ветеринарний шпиталь з кузнею. Наказом від 11 вересня 1920 р. Подільський губернський військовий комісаріат повідомив військові частини і установи про створення у Вінниці залогової навчальної кузні при залоговому ветеринарному шпиталі (з 6-місячним терміном навчання).
Подільська губернська військова ремонтна комісія, ймовірно, припинила існування в 1921 р., коли кінно-ветеринарну справу було здебільшого передано у відання Народного комісаріату землеробства. Принагідно зазначимо, що в 1924–1925 рр. діяли губернські ремонтні комісії зовсім іншого штибу, а на сторінках української радянської преси "ремонтна" термінологія широко застосовувалася при описі питань лікування та оздоровлення населення. Зокрема, трапляються згадки про "ремонт", "ремонтні кампанії" і "ремонтні сезони" для дорослих і дітей. Вельми показовим та інформативним у цьому контексті є допис С.Мінца "Ремонт здоровля робітників" ("Червоний край", 1925 р., 28 березня), який висвітлює підготовку до "ремонтного сезону" в Подільській губернії, зокрема у Вінниці.
"Ремонтними" питаннями опікувалися здебільшого профспілкові організації та страхові каси, однак "ремонт" комуністів, особливо партійного активу, мали
забезпечувати спеціальні органи - ремонтні комісії при губернських комітетах КП(б)У. Такі комісії створювалися зазвичай у квітні, тобто перед "ремонтним сезоном", який тривав 5 місяців, з травня до вересня включно. Вони затверджували графік відпусток і надання матеріальної допомоги, розподіляли путівки в санаторії та будинки відпочинку. Власної печатки ремонтна комісія при Подільському губкомі КП(б)У не мала, а її протоколи та інші документи засвідчувалися печаткою губкому.
Нагадаємо, міжнародна спільнота продовжує підтримувати Україну. Ця підтримка буває різною - військова і гуманітарна, масштабна і точкова, - але є важливою і необхідною. Так, нещодавно Музей Вінниці отримав зарядну станцію, контейнери для зберігання цінних експонатів та ще декілька корисних речей.
